12 місяців — це найшвидший шлях до втрати постійного постійного проживання. У 32-му пункті Закону про кордони Великобританії 2007 року вказано, що іноземці та громадяни Ірландії, яким було випущено 12 або більше місяців у Великобританії, міністр внутрішніх справ має обов'язок винести рішення про депортацію. ILR не входять до списку виключених.
12 місяців цієї лінії, зараз і умовне обвинувачення враховано
Поправка до Закону про вироки 2026, стаття 45, змінила розділ 38(1) Закону про кордони Великобританії 2007 року та статтю 117D(4) Закону про іноземних адвокатів 2002 року, додавши «відстрочений вирок на 12 місяців або більше» (suspended sentence) до визначення іноземного злочинця. Дата набрання чинності — 22 березня 2026 року, що супроводжується SI 2026/217, який додає переходну норму: застосовується лише до злочинів, визначених цього дня або пізніше, попередні засудження не мають зворотного ефекту. Іншими словами, до цієї дати отримання відстроченого вироку на 12 місяців зазвичай не викликало автоматичного обов'язку депортування; після цього вирок і реальний термін вважаються однаковими. Ця зміна практично не обговорюється в китайському середовищі, але безпосередньо змінює цінність «отримання відстроченого вироку» у кримінальному захисті.
Моє висновок є чітким: термін позбавлення свободи становить 11 або 12 місяців, наслідки для імміграції є різкими , тому як тільки виникає кримінальний процес, перед визначенням покарання слід залучити адвоката з імміграційних справ і кримінального адвоката, щоб подати наслідки для імміграції як матеріал для зменшення покарання, а не чекати, поки суд вирішить, чи залишається постійне проживання. Якщо цей етап затягнутий, подальші адміністративні процедури практично неможливі.
Наказ про виправлення відмінено, ILR автоматично стає недійсним
Поширена думка полягає в тому, що Міністерство внутрішніх справ спочатку має «скасувати ваше постійне проживання», щоб говорити про депортацію. Послідовність є зворотною. У статті 5(1) Закону про імміграцію 1971 року прямо вказано, що після видачі наказу про депортацію автоматично недійсним стає будь-яке дозволення, отримане особою до цього або протягом часу дії наказу про депортацію, включаючи постійне проживання, без необхідності окремого процесу скасування.
Для кого призначений розділ 76? Стаття 76 Закону NIAA 2002 призначена для осіб, яких мають висилати, але не можна вислати: 76(1) - особа повинна бути вислана, але через правові причини (наприклад, стаття 3 Конвенції про права людини) це не можливо; 76(2) - дозвіл отримано шахрайським шляхом, повинен був бути знятий, але фактично не може бути знятий; 76(3) - біженець втратив потребу в захисті через свої добровільні дії. Після скасування, люди зазвичай не висилаються одразу, а замість цього отримують терміновий дозвіл з правом оскарження, який продовжується під час оскарження.
Home Office«Скасування та скорочення дозволу» v10.0 (версія від 28 січня 2026 року) написано дуже прямо: слово «cancellation» не змінює законодавчі повноваження, у внутрішній юрисдикції не існує жодних повноважень для скорочення безкінечних ліцензій, єдиний шлях — скасування за статтею 76.




